***Віршики про Святого Миколая ***
Зайчик
У лісі є полянка
Поміж густих дерев,
Росла там раз ялинка,
Маленький зайчик жив.
Він з білочками грався,
Сміявся до синиць,
В чагарнику ховався
Від лютих тих лисиць.
Аж ось настала осінь,
А згодом і зима;
Нема травички в лісі,
Городини нема.
Післала завірюха
Біленькі сніжинки,
А зайчик змерз у вуха,
Відморозив лапки.
Сніг промели ангели
На стежечці у гай,
Дзвіночки задзвонили,
Приїхав Миколай.
Шапчину, рукавиці
Він дав, ще й чобітки,
І зайчик знов сміється,
Що тепло вже в лапки!
Леся Храплива
|
|
Святий Миколай
Снігом, снігом та ледами
Ген здалека йде в наш край,
Йде з гостинцями, дарами
Преподобний Миколай.
А за ним наш Ангел рідний
Йде крилатий в постільцях,
Він везе дарунки пишні
На новеньких саночках.
Ждуть на ті небесні дари
Українські діточки:
Кожушок потрібний Насті,
Степанкові чобітки.
Павлик — шапочки не має,
Гнат — ні зшитків, ні книжок,
Андрійкові здався б конче
Хоч маленький сердачок.
Діти шепчуть: „Ой, як би то
Миколай нас не забув!
Ой, якби то й нашу хату
Він відвідав, не минув.
Щоб ми всі пішли до школи
Й не боялись морозця,
Щоб не бракло нам ніколи,
Що потрібно до життя".
І зітхає Анґолятко —
Й сумно так Святий сказав:
„Годі всіх обдарувати,
Хоч би все роздав, що мав.
Але будемо просити
Матір Божу в небесах,
Щоб зіслала все, що треба,
для дітей в сільських хатах".
Юрій Шкрумеляк
|
Лист до Святого Миколая
Десь за тиждень, перед святом,
Оля, Соня з Владком-братом,
взялися листа писати
й Миколаєві послати:
"Святий Отче Миколає!
Вечір Твій вже наступає.
Пишем, щоб влегчить роботу,
на що маємо охоту.
Соні черевиків треба,
Оля просить ляльки з неба,
Владко — шаблі золотої
і рушниці, та нової!
Ну й цукерків мусиш дати,
страшно любим ласувати!"
Діти лист цей заліпили,
за вікно його вложили.
Все зробили, так як треба,
лист поїхав аж до неба.
Юрій Шкрумеляк
|
|
Отакая нічка чарівная
Отакая нічка чарівная
Раз буває — в свято Миколая!
Отакая нічечка — чаклунка
Під подушку кладе подарунка,
Тую нічечку, ой, дітки як чекають
Та впіймати — ніяк не впіймають.
Загадає дитинка не спати,
Та засне — а казку не дігнати.
Як би тую нічку зупинити,
Все підгледіти і все зрозуміти
Бородатий Миколай мандрує,
Сном міцним і казкою чарує.
Отака-то ніч на Миколая!
Хто проспав — хай іншої чекає!
|
Святий отче Миколаю
Святий отче Миколаю!
Я про тебе чув і знаю.
Знаю, що колись давно
Бідним ти робив добро.
Був ти скромним, хоч багатим.
Ніс дарунки дітям в хату.
І про гроші ти не дбав,
Лиш би бідний радість мав.
Зневажав людей брехливих,
А цінив благочестивих.
Понад все дітей любив —
Подарунки їм носив.
Скільки вже зійшло століть!
Пам'ятає тебе світ.
Вірить і чека дитина,
Коли настане чудо-днина;
Як ти, Святий Миколаю,
Та у санях роз'їжджаєш
Над містами, над полями
Із ангелами-синами. |
|
Їде Святий Миколай
Забілів снігами гай -
Їде святий Миколай!
Коло нього на крилятах
Синьоокі янголята.
Хоч надворі зимний час,
Не забув Святий про нас,
В кожнім мешканні дитинці
Гарні він дає гостинці.
Просим ми Тебе, Владико!
Втіху нам зроби велику,
Радість нам найбільшу дай:
Звесели наш Рідний Край! |
Лист до Чудотворця
Святий отче, Миколай,
Мою хату не минай!
Подаруй мені потіху
І торбину, повну сміху,
І здоров'я для родини,
Красну долю для Вкраїни.
В. Багірова
|
|
Щедрий Миколай
Через поля, через гай
У червонім кожушку
Поспішає Миколай
На санчатах по сніжку.
В торбі іграшки везе,
пряники медові.
В кожні хату увійде,
Сповнений любові.
Зранку встане дітвора,
Зблиснуть оченята –
Подаруночків гора,
Радості багато.
Г. Шевчук
|
Ой хто, хто Миколая любить?
Ой хто, хто Миколая любить,
Ой хто, хто Миколаю служить, —
Тому святий Миколай
На всякий час помагай,
Миколаю!
Ой хто, хто спішить в твої двори,
Того ти на землі й на морі
Все хорониш від напасти,
Не даєш му в гріхи впасти,
Миколаю!
Ой хто, хто к ньому прибігає,
На поміч його призиває,
Той все з горя вийде ціло,
Охоронить душу й тіло,
Миколаю!
Миколай, молися за нами,
Благаєм тебе зі сльозами,
Ми тя будем вихваляти,
Ім'я твоє величати,
Миколаю!
Слова народні
|
|
Зустріч
З нетерпінням я чекаю —
Нині свято Миколая.
Як надворі стане темно,
Він приходить потаємно.
Ще ніхто його не бачив,
Та у ліжечка дитячі
Він кладе під подушки
Подарунки і книжки.
Хочу я побачить чудо
І сьогодні спать не буду.
Довго-довго я не спав:
Все чекав, чекав, чекав...
Починаю вже дрімати...
Миколай зайшов в кімнату,
Він схилився наді мною
І лоскоче бородою.
Щось тихесенько шепоче.
Хочу я відкрити очі,
Та не можу, мабуть, сплю.
Миколая я люблю!
В. Паронова
|
Йде до дітой Миколай
Через поле, через гай
Йде до діток Миколай.
У білесенькій торбинці
Він усім несе гостинці.
То ж бринить від щастя край —
Тут ступає Миколай.
Хоч надворі і пороша,
Сніться діткам, сни хороші.
Бо з дарунками в торбинці,
Є чудові сни-гостинці.
М. Пономаренко
|
|
Святий Миколай
Він ходить від хати до хати,
Питається мами і тата:
Чи є у вас чемна дитина,
Дівчатко мале чи хлопчина?
Для кожного має в торбинці
Найкращі у світі гостинці.
А хто без кінця бешкетує,
Тим чортик лиш різки дарує.
С.Майданська
|
У ніч Святого Миколая
Темна нічка за шибками.
Сон на крилах вже летить.
Небеса блистять зірками,
Та Івасик ще не спить.
У голівці сонні мрії...
.... Хмари, небо, зорі, рай....
Білі ангели-лелеї,
А між ними Миколай...
На санчатах щедрі дари -
Вже готове все як слід.
Ангели стають у пари
І злітають вниз, на світ...
Миколай, дідусь старенький,
Ставить дари на столі,
А Івась питає неньки:
"Ненечко, чи це мені?"
Темна нічка за шибками
Заглядає до вікон.
Спить Івасик біля мами,
Усміхаючись крізь сон...
І.Савицька
|
|
Святий Миколай
Ліс. Доріжка біла в полі.
При дорозі, як бабусі,
Верби бідні – сонні, голі,
Казку шепчуть завірюсі.
Мати випрядає пряжу.
На печі дід плечі гріє,
Він нам казочку розкаже
Про царевича і змія.
За хатами, де смереки,
Виє вітер срібнодзвонно,
Їде, їде хтось здалека
На санчатах пароконко.
І смереки шепчуть: «Їде!»
Каганець стрибнув угору.
- Мамо! Тату! Діду, діду!
Хтось вже стукає знадвору!
І смереки за хатами,
І тополі – де стодола:
- Їде, їде саночками
До дітей Святий Микола.
А. Курдидик
|
Джерело: http://mam.ua/ |